Про все

Коли сонце за хмарами сірими
Намагається землю зігріть
То вона під туманами білими
Споглядає як трохи дощить

Потихеньку заводять пісні
Неповторні,гучні і красиві
Різнобарвні тендітні пташки
Вони мешкаються в пошуках їжі

Прокидаються дерева і квіти
Неомріяна оком краса
На сьогодні завдання в них жити
Щоб цей день проминув не дарма

Хоч життя у них коротеньке
І невдовзі настане та мить
Коли зірвуть їх за стебельце
І викинуть просто в смітник

Така вже у них доля
І таке в них життя
Зривають їх люди без болю
Щоб дарувати близьким почуття

Тихесенько вітер подме
Легкий,прохолодний і свіжий
Із сумом по полю він пронесе
Той квітоньки подих рослинний

Так само і кожна людина
Що має хоч якісь почуття
Життя як початок картини
Не знаєш свого майбуття

Хтось іде по чорній смузі
В нього повний негатив
Він привласнений напрузі
І не мало сліз пролив

Хтось веселий і бадьорий
Йде він рівно по життю
В нього світ весь кольоровий
Задоволенний буттю

Потихеньку сонце за обрій сідає
І за минулим не треба тужить
Кожен шлях собі сам обирає
Треба просто щось гарне творить