Нам розлука дальня жалю наробила
Всі дороги снігом білим затрусила
Як мені, жаданий, її переждати?
Тобою не марити, й навіть не кохати?
Навкруги сади в розмаю - розквітають квіти
Та мені туга і сум не дають радіти.
Соловейко в гаю пісню вже насвистує
Я ж минуле наше й досі перелистую.
Зоряні побачення не дають заснути
Ворожити буду - що з нами має бути?
Хоч й не хочу мріями дні і ночі жити
Лиш тебе, єдиного, мушу я любити.
Беззахисне серденько згорає на попіл
Чи ще хватить сили жити мені потім?
Голос твій чарівний, ніжні твої руки
Я згадаю вкотре, як солодкі муки.
Вірю, пам’ятаєш все, то ж надію маю,
Й зустрічі жаданої з тобою чекаю
Серденько солодке, не журись за мною
Скоро будем разом, любий мій, з тобою
Заметіль холодна навкруги лягає
Хай вона, зимова, тебе не лякає
В дні сумні й жалючі я тебе зігрію
Пригорну до серця, й щиро поцілую.
Письмо любимому
© Copyright: Лидия Трофимова-Луппула, 2011
Свидетельство о публикации №111081905987
Свидетельство о публикации №111081905987
Рецензии