Сонет 3

Розгойдується небо чорного Львова,
Грозами б'є дахи, заливає балкони.
Тут, в іржавій квартирі, чутно розмови
Мої із Богом. Тут ртуттю плачуть ікони.

Тут навіть костели плачуть за браком віри.
Розп'яття плавиться буднями й сірим статком.
Тут всім вже відомо хто кому за кумира
І скільки лишилось нам молитов і ранків.

Дряпаєш на собі хрест, вдягаєш рясу,
Прозору, тонку, торкнешся - і розів'ється.
Коли зостанеться в тебе остання гримаса,
Споглядай, як моє минуле ущент розіб'ється

І скалкою западе в око одному з Каїв.

Так, можеш розпочинати пошуки раїв.


Рецензии
ще.
(я хотіла залишити цей коментар, але мені сказало "Ваша рецензия слишком короткая (менее 8 символов). Напишите более развернутую рецензию". замість "развернутую" я прочитала "развратную". шось тут не так)

Ира Божко   19.08.2011 13:27     Заявить о нарушении
чого ти хочеш "ще"?

знаєш, в контексті мене - усе доволі логічно)

Мария Лихошерстова   20.08.2011 00:29   Заявить о нарушении
хочу ще от таких віршів.

Ира Божко   20.08.2011 07:36   Заявить о нарушении
а що в ньому?

Мария Лихошерстова   20.08.2011 23:45   Заявить о нарушении
по-перше, рима. ти знаєш, як я до цього ставлюся)
по-друге, така тематика.

Ира Божко   20.08.2011 23:50   Заявить о нарушении