З Вами розлучаємося, але не назавжди,
Колись ми ще зустрінемося, може навесні,
І згадаємо наші щасливі шкільні дні,
Забути їх не в змозі ми - вони в нашій душі.
Ваші добрі, лагідні, інколи сумні,
Нас не залишатимуть очі дорогі.
Ще не раз згадаємо Вас, учителі,
Ви важлива частка в нашому житті.
Без виховання вашого, якби ми пішли
У життя доросле? В незвідані світи?
Ви ж дали нам сили, мовні скарби,
Життя свого шматочок нам ви віддали!
Хочу сподіватися, хоч минуть роки,
Нас ви теж згадаєте, якось восени,
Побачивши як ми
Прийдемо до школи вже з нашими дітьми.
Може видатними будемо, а ні,
Що ж, у цьому, певно, винні ми самі.
Та згадаймо істину відому всі віки:
«Головне - залишитися добрими людьми!»
2000
***
© Copyright: Юлия Канивец, 2011
Свидетельство о публикации №111081903106
Свидетельство о публикации №111081903106
Рецензии