так тепло, ще літо над містом жар сонця простерло,
і ніздрі лоскоче трав запахом терпким.
вітер жбурляє листя й нахабно і вперто у вогкі простирадла
загортає мене.
в сутінках на балконі, батарей гострі ребра -
здаються кістками міфічної риби, що народжена снами,
вкупі з начинням й стільцями, дрімає Евтерпа,
забула мене.
без тебе так сумно, сумно й нестерпно.
і все, що навколо, схоже на пекло,
що жалем-журбою дводенним завмерло,
асфальтовим жерлом, бетонним, злим склепом -
проковтнуло мене.
лiто
© Copyright: Синоним Бога, 2011
Свидетельство о публикации №111081808135
Свидетельство о публикации №111081808135
Рецензии