Спроба перекладу Анни Ахматовоi

З Анни Ахматової.
Спроба перекладу

Ти вважав – я так схожа на інших,
Легко зможеш забути мене,
І що кинусь в стражданнях найгірших
Під копито коня руйнівне.

Що я стану благать у чаклунок
У воді чарівній корінця,
І духмяну хустинку в дарунок
Надішлю, бо жахаюсь кінця.

Будь же проклятим. Серцем, за зраду,
До бридкої душі не торкнусь.
Присягаюся ангельським садом,
На іконі чудесній клянусь,
І ночей наших сяючим чадом –
Я до тебе повік не вернусь.

Першоджерело.

Анна Ахматова

А ты думал - я тоже такая,
Что можно забыть меня,
И что брошусь, моля и рыдая,
Под копыта гнедого коня.

Или стану просить у знахарок
В наговорной воде корешок
И пришлю тебе странный подарок -
Мой заветный душистый платок.

Будь же проклят. Ни стоном, ни взглядом
Окаянной души не коснусь,
Но клянусь тебе ангельским садом,
Чудотворной иконой клянусь,
И ночей наших пламенным чадом -
Я к тебе никогда не вернусь.