Моя осіння, ти сонячна, наче вальс.
Твої пальці сміються теплими гарбузами,
Ти печальна, як вікна соборів,
Твої очі – немов вітражі,
Ти стікаєш за комір світанку вином і сльозами.
Моя прекрасна, ти мій не-останній шанс,
Твоя тиша неквапно лягає мені у долоню.
Я чекаю, що ти заговориш,
Твої губи – пошерхлі ножі,
Ти моя сивина, що надійно сховалась на скроні.
Моя осіння, ми вичерпали свій час.
Співай мені ще, пересохла і спрагла сонато.
Ти невинна і синя, як море.
Я чекаю, що ти согрішиш,
Щоби мати нагоду тебе вберегти від розплати
Моя осiння
© Copyright: Галина Танай, 2011
Свидетельство о публикации №111081807274
Свидетельство о публикации №111081807274
Рецензии