Маковii зачинили дверi лiту...
…Маковії зачинили двері літу,
і на клямку їх закриє завтра Спас.
І замовкли у чеканні перельоту
всі птахи, бо вже підходить туги час,
коли вирушать вони в краї далекі,
та ж не всі із них повернуться назад.
Сонце жовте, мов сметана в неба глеку,
у бурштин перевдягати тихий сад
почало неспішно, наче мертве тіло.
Вітер саван розгортає на траві.
І стрибок останній груші загорілі
роблять з вітів у калюжі дощові.
І замурзані у сірім пилі хмари
потяглися із північних пасовиськ.
І без їжі-спеки натовп літніх марив
геть охляв і втік на теплі острови
у безмежних водах сивих океанів.
Я у вирій відлетіти хочу теж -
маю крила. Хоч вони короткі й драні,
та в духовних мандрах я не знаю меж.
Тож повіюся в небесні височіні,
полечу кудись на південь за теплом.
Загублюся у морськім аквамарині,
мов метелик у колекції під склом.
І, забувши Богом дану особистість,
розчинюся десь між ангельських хорів.
Я не стлію у землі опалим листям,
бо завчасно в барвах осені згорів…
2011
Свидетельство о публикации №111081805085