Не віриться, що осінь наступила
Зелені ще дерева і трава
Та білі птахи пробують вже крила
Готуються у вирій відлітать
Свою любов зберемо ми в дорогу
Хай служить їм вона за оберіг
Щоб не цурались рідного порогу
Щоб вдалий шлях лелеченькам проліг
Далека Африка. Як довго їм летіти
Ховатись там від холоду зими
Але назавжди України діти
Сюди будуть вертатися вони
Великі, горді та безмежно ніжні
На крилах чорна пляма, як печаль,
Що тільки перший зацвіте підсніжник
Ми будемо до дому вас чекать
Лелеки
© Copyright: Богдана Синюк, 2011
Свидетельство о публикации №111081803687
Свидетельство о публикации №111081803687
Рецензии
Богдана!
Чудовий вірш!!!
Щиро дякую!
Прочитайте будьте ласка - http://www.stihi.ru/2008/07/29/870
Бажаю щастя.
З повагою, Геннадій.
Геннадий Сивак 05.11.2011 01:11 • Заявить о нарушении
Чудовий вірш!!!
Щиро дякую!
Прочитайте будьте ласка - http://www.stihi.ru/2008/07/29/870
Бажаю щастя.
З повагою, Геннадій.
Геннадий Сивак 05.11.2011 01:11 • Заявить о нарушении
На это произведение написано 7 рецензий, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.