І осінь пережити, як вітрянку,
І зиму перебути, як чуму,
І не питати – пощо і чому
калатальце калатає кому,
коли вокзал співає “варшав’янку”.
І заховатись в шалик, наче в нік,
І у глітвейн зануритись по п’яти,
І тільки спати – байдуже, з ким спати,
Вмираючи утретє чи уп’яте
З істотою на ймення “чоловік”.
Уже не прокидайся, божа слань.
Світ протече - і вік стече по тому,
І мертва тиша кинутого дому
Нікого не покличе. Сон і втома.
І ця герань засохне. Бо герань.
Безособове
© Copyright: Ганна Осадко, 2011
Свидетельство о публикации №111081803460
Свидетельство о публикации №111081803460
Рецензии
Ганю,усі твоі твори треба поперше відчути, але часом передати, хоч в наближенні на твоєму рівні не виходить - як, наприклад,цей...
Глеб Ходорковский 22.10.2012 21:01 • Заявить о нарушении
Глеб Ходорковский 22.10.2012 21:01 • Заявить о нарушении
І рими, здається, легко кладуться,і вірш прозорий - але в перекладі все це "не звучит"...
"
Глеб Ходорковский 22.10.2012 21:16 Заявить о нарушении
"
Глеб Ходорковский 22.10.2012 21:16 Заявить о нарушении
На это произведение написаны 3 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.
