Воспоминанья боль не лечат. Маргарита Метелецкая

               
               http://www.stihi.ru/2010/04/15/7507


Стекая воском, тает свечка…
Крапивой жжёт моя печаль…
Воспоминанья боль не лечат –
Приедь ко мне на день, на два ль.

Останься ль навсегда, мой милый,
Пусть осенью гнездА не вьют…
От тех, кто любит, говорил ты,
Зависит в гнёздышке уют…

Растопим печку. Сядем рядом…
И будет нам с тобой тепло.
Мы будем бесконечно рады
И малому, что низошло:

И чай за милою беседой,
И соприкосновенье плеч…
Но чтоб сказать тебе об этом,
Прости, мой друг, - теряю речь…


Оригинал

Спливає воском жовта свічка…
Пече печаль, мов жалива…-
Давно не бачу твого личка,
Приїдь на день або ж на два…

Або приїдь в мій дім назавжди,
Хоч восени не в’ють гнізда,
Але залежить все казав ти,
Які газдиня і газда?

Вогонь розпалимо у грубі
І будем жити у теплі,
І будуть нам безмежно любі
Родинні радощі малі:

І чаювання, і розмови,
І дотик рідного плеча –
Довести істини ці знову
У мене слів не вистача…

Иллюстрация из Интернета