Скажи наостанок менi про погоду

Мария Мишанина
Наповни легені моєю весною,
Злови промінь сонця у хмарах дощу.
Умийся росою квітково-рясною,
А я знов до тебе крізь мрії лечу.

Навчи своє око знов бачити диво
І чути, як лається піснею грім.
Це просто природb істерика - злива,
Нічого страшного немає у тім.

Скажи наостанок мені про погоду
У загадці-місті - самотній душі.
Якщо буревій, то ти при нагоді
У нім всю печаль, весь свій біль залиши

А сердце своє бережи від натхненя,
Що знаєш напевно: воно не твоє.
Минуле пройшло, живи сьогоденням
І вір у майбутнє, де посмішка є.


© Copyright: Мария Мишанина, 2011
Свидетельство о публикации №111081508354
Список читателей / Версия для печати / Разместить анонс / Заявить о нарушении
Другие произведения автора Мария Мишанина
Рецензии
Написать рецензию
І літом і в лютий
і днем по весні.
Скажи що ти любишь
життя і весь світ

Владимир Дек   06.01.2012 05:10   •   Заявить о нарушении
+ добавить замечания
Щиро дякую за чудовий експромт!

Мария Мишанина   06.01.2012 16:44   Заявить о нарушении
+ добавить замечания
Написать рецензию     Написать личное сообщение     Другие произведения автора Мария Мишанина