Час нависає над тобою спресованим,
Ти за ніч проживаєш усі дев’ять кіл,
Щоб прокинутись зранку незаймана.
Ти покрита снами,
Як обличчя зморшками,
Як волосся сивим дурманом.
Ти повертаєш назад кожен крок,
Що не має зворотного напряму.
Твоє простирадло – старі фотографії,
Афіші, які забули спалити.
Час нависає над тобою спресований.
Сьогодні ви квити.
Ти укрита снами,
Як берег сіллю,
Ти стікаєш пульсом
Чужого спогаду.
Твої очі пропалять цю мокру ніч
Безсонним голодом.
Ти знімаєш
Залишки здогадок,
Кров іде тобі спраглим горлом.
Прапори твоїх тонко-поблідлих пліч
Розкололись від погляду.
Ти укрита снами
Як губи спрагою,
Відьма, яку не встигли спалити.
І часу достатньо, тільки якщо
Не говорити.
Час нависа над тобою спресованим
© Copyright: Галина Танай, 2011
Свидетельство о публикации №111081506468
Свидетельство о публикации №111081506468
Рецензии