Ти роздягаєшся, наче відмотуєш плівку,
Стягуєш сукню і час, ніби броню.
Ти здираєш зі стін обгорілі титри.
Сьогодні ти Діта, а може, Дітріх,
Сьогодні ти йдеш на війну.
Ти розтинаєш запалених снів сітку,
Ти перев’язуєш вени на свій лад.
Ти вганяєш під нігті свій стогін,
Закидаєш на плечі чужі дороги.
Сьогодні у тебе джихад.
Твоя темрява чиста, немовби святі духи,
Твоя світлість темна, наче ковток зла.
Ти сплітаєш сни між розбитих колін,
Ти чекаєш, що я вплетусь навздогін.
Ти – мій скалок зимового скла.
Збирай свої пальці мені на плечах,
Я хочу твої живоплетені руки.
Сьогодні ти Діта, а може, Дітріх,
І я заховаю по чорних дахах
Твої різьблені гранені рухи.
***
© Copyright: Галина Танай, 2011
Свидетельство о публикации №111081506458
Свидетельство о публикации №111081506458
Рецензии