Малин

Розкинув крила на величних  схилах

 знатного роду   древлянський нащадок.

 Тече Ірша спокон віків у твоїх жилах-

 все це від Мала нам дісталося у спадок.

 Гостей своїх ти хлібом- сіллю зустрічав,

 Теплом душі і  серця радістю ділився,

 вогнем, мечем  чужі навали відбивав,

 і ворогам ніколи не корився.

 

 Моє місто ,мов намиста, чарівна перлина,

 в душі кожного із нас є одна стежина.

 Та єдина, де жили  мої  батько й мати,

 що веде з усього світу до рідної хати.

 

 З роками ти не можеш не старіти,

 хоча душею  залишився  молодий,

 допоки підростають в тобі діти,

 Радій, мій Малин, і душа моя, радій!

 Древлянський рід… йому нема зупину.

 Біжить Ірша ,не знає вороття,

 Не забуваймо  ж батьківську стежину,

 на все життя, на все своє життя.

 

 Моє місто, мов намиста чарівна перлина,

 в душі кожного із нас є одна стежина.

Та єдина, де жили  мої  батько й мати,

 що веде з усього світу до рідної хати.