***

                БЕЗПРИТУЛЬНІСТЬ
               
                Я співчуваю майже всім:
                Старим і зайвим, бідним, хворим,
                І тим, хто місце вже нагрів,
                І тим, хто дряпається вгору...

                Бо нас єднає всіх одне –
                За день прийдешній гне тривога:
                А що, як щастя обмине,
                А лихо – ступить до порогу?

                Проте, найбільш мені шкода
                Дітей, що в сутінках епохи
                Живуть, первісна мов орда,
                Добра не знаючи нітрохи.

                То що чека на них в житті?
                І що життю від них чекати?
                Дитинству б в пестощах рости,
                А не на смітнику конати.

                Пани гетьмани! Схаменіться!
                Народ іде у небуття –
                А вам багатство власне сниться.
                Нема дітей – нема життя.