Роздум про кохання

Колись закохана була я,
Колись співали всі птахи.
А зараз зовсім я не знаю,
Не знаю з ким буваєш ти.

Ти дуже болісно образив,
Ти якось це не зрозумів.
А я розгублена одразу
Призупинила душі спів.

А я сиділа і дивилась
Не розуміючи ніяк,
Чим тоді долі завинила,
Коли зробив мені ти так.

Я шепотіла, що не може,
Не може бути, щоб оттак.
Так от комусь, борони Боже,
Надало небо звідкись знак.

Але не довго я сиділа,
Не довго плакала сама.
Я якось знову йти зуміла
І більше небо не кляла.

Я стала інша непомітно,
Я стала та ким не була,
Якісь душі зів’яли квіти,
Але нова трава зійшла.

Я знову щиро посміхаюсь,
Радію кожному і всім.
Так, моє серце горе знає.
А що є горе? Лише дим.

А що є горе? Може зрада,
Образа може, може сліз
Річки, що стали на заваді,
Радощам дню, що щось приніс?

А може годі проживати
Сумні хвили, гіркі дні.
Я хочу серцем всім кохати
Минулі спогади й нові.