Моя Ты радость. Маргарита Метелецкая

                http://www.stihi.ru/2011/08/01/4692

Моя Ты радость! Зарываюсь
В тысячелистнике лицом…
Сомнений разорви кольцо:
Любви здесь точка, запятая?..

Истомой опалило тело,
Пьянит желаний сладких эль,
С любимых губ срываю хмель
В ответ на страстное: «Хотела?»

Перед грозою в понизовье
Покосы трав дурманят тайной!
Не пахну травами, случайно
И я подкошена любовью.

А сердце-колокол ликует…
Вот сброшен с платья поясок…
И – лакфиолевый венок!
И – лампионы поцелуев!

Оригинал

Моя Ти радість незникома!
Лицем занурюсь в деревій -
Вагання, сумніви розвій...
За крапкою - кохання кома...

Жагою спаленіле тіло
Ущерть наповнюється трунком -
Відповідаю поцілунком
На страдницьке: "Чи ти хотіла?"

У передгрозовім смерканні
Як пахне скошена трава!
Не пахну травами, бува,
І я, підкошена коханням?

Калатається серце лунко :
Ще мить! Солодкий ламанець!
І - лакфіолевий вінець !
І - лампіони поцілунків!

Иллюстрация из Интернета