Все більше приязні в людському погляді,
Де тепла лагідність в розкриллях брів,
Скоро зустрінемось ми всі на Сповіді,
Несучи повені сердечних слів.
Ще в нашій мові є лихослів’я,
Погроз зухвалих немало теж, -
Позбавим сповіді від марнослів’я,
Бо наші душі не мають меж.
Багато ще в нас підозр, догани,
Нам страх і відчай знайомі теж,
Занадто осуду і мало шани,
Та наші душі не знають меж!
Не треба навіть ні слів, ні мови
Там, де Любові є почуття, -
Знімає Світло пітьми окови,
Втікає морок у небуття…
Ми – Божі ноти в одній Симфонії, -
Людських взаємин чужий статут
Знов перетворимо в красу Гармонії,
Якщо вже нині зібрались тут.
P.S. Провидячи в історію новітню,
Вітаю нашу зоряну Сім’ю,
Бо навіть серед діток малолітніх
Своїх я древніх друзів впізнаю.
09.12.05
Творцям майбутнього
© Copyright: Любовь Берегиня, 2011
Свидетельство о публикации №111081302969
Свидетельство о публикации №111081302969
Рецензии