Зустрiч Агасфера з Хароном

За мотивами
http://stihi.ru/2011/07/18/2494


 Опісля кіл, зигзагів, знову кіл
 прийду до тебе, мій жаданний Друже.
 Заправим люльку чудодійним зіллям,
 дістанемо вина з пивниці, хліба з печі
 і попливемо руслом спогадів, історій, міфів.
 Зоря і Марс у вічному коловороті,
 Стожари_Матір Світу в неймовірнім сяйві,
 кохань    несамовиті гони, поразки_перемоги
 димком в кватирку потечуть...
 Пробач що знов прийшов лише погомоніти, без шеляга в кишені.
 Не дав мені ще Бог Всевишній коштів
 на переправу,
 хоча Дунай я вже давно, здається, перейшов.
 Лиш зачерпну дещицю твоєї чорної води та вкотре попрощаюсь...
 Ти знов залишишся чекати у човнику червоному своїм,
 а я піду здіймати пилюгу
 у марних пошуках Нірвани...
 Хароне, скільки ще чекати?


Рецензии
погомоніли:
- може...?
- ще не час...
і розійшлись - водою та землею -
дві мудрості_самотності_людини,
з тавром незмінним:
"ВІЧНІСТЬ"
на чолі...
...у світі, де минущі біль та сльози,
де сміх минущий, де мина любов,
де літо-осінь - як пилок сріблястий
із крилець бабки - є - і вже нема -
так важко бути тим, хто не минає...

Ганна Осадко   15.08.2011 21:01     Заявить о нарушении
усе минає
і оце мине...як важко смертним зрозуміти,
що неминучість_вічність
то не нагорода, а вічна мука мандрувати
із города в пустелю,із пустелоі в город,
в якому вже давно немає жодного
знайомого обличчя
лише відлуння, що тут то там тебе покличе
ти відкриваєш двері,
а за ними пустка...

Валео Лученко   15.08.2011 21:25   Заявить о нарушении
...ти відкриваєш двері: "Дорога,
я так втомився, де ти, серце, де ти?" -
нема нікого... пилюга і пил
осіли на дзеркалах і на книгах,
її немає років сто уже,
а іншої не буде років триста -
як перебути, як переболіти,
коли нема кінця ні снам, ні дням,
коли богів дарунок (чи покара) -
іти довіку шляхом у нікуди....

Ганна Осадко   15.08.2011 21:33   Заявить о нарушении
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.