Серце, не кричи

Нам немає про що говорити.
Це неправильно, мабуть? Авжеж.
Цю руїну уже не спинити,
Не згасити відчаю пожеж.

Нам немає про що помовчати:
Ти про мене все знаєш, повір.
Вже нема що тобі розказати...
Мов між нами пробіг чорний звір.

Нам немає про що сумувати.
Ми не ті, що були вік тому.
Стій! Та є ж нам про що хоч згадати!
То чому ж усе так? Не збагну..

Ти кохав мене так, мов уперше.
Я уперше кохала.Тебе.
І долоні, обличчя підперши,
Мов питали ізнову себе:

"Чи тому ми його обіймали,
Що нам серце шалено кричить?
Чи того ми за душу спіймали,
Що колись для нас замовчить?"

І не вірилось їм, що нескоро,
Та прийде та пора все одно,
Коли нерви сплетуться в узори,
Коли серце утопчуть в багно.

Ні, не знали ці руки, не знали!
І не гладили б ніжно його,
І так міцно їм віри не йняли,
І не мучились. Справді ж, чого?

Росянистим серпанком гарячим
Витанцьовує місяць вночі..
Ці долоні нічого не значать,
Як ти, серце моє, не кричи.

                2010.