вже ходить сон у тих очеретах,
в яких наш човник хилитався…
вже осінь – в левадах, тумани – сиві.
над срібним полем - синь небес глибока,
де в когось молоко розлите шляхом,
а в нас іскриться сіль
та віз скрипить і втомлений чумак,
поринув в сон солодкий на ряднині…
я нині тут, де матіола в сутінках розлита,
де чорний виноград геть зовсім здичавів,
де чорна кров жаги нуртує і клекоче,
де Дон Хуан роняє з мосту шпагу
і дивиться як голуб несе до Вежі лист…
Замальовка
© Copyright: Валео Лученко, 2011
Свидетельство о публикации №111081104523
Свидетельство о публикации №111081104523
Рецензии
У пам'яті серпанку плинуть сни
туманом над водою і по росах...
В тих сивих косах - ми - вже знов не ми,
заглибились у ту зіркову россип
і стали її сіллю. Із пітьми
зринають образи і незбагненний осуд
торкається душі, що без вини...
Пробачте, що змагаючись осмислити, пишу своє.
Це ассоціативно.
Дуже зворушують Ваші рядки!))))
З теплом, Світлана.
Соловей Заочник 12.08.2011 14:40 • Заявить о нарушении
туманом над водою і по росах...
В тих сивих косах - ми - вже знов не ми,
заглибились у ту зіркову россип
і стали її сіллю. Із пітьми
зринають образи і незбагненний осуд
торкається душі, що без вини...
Пробачте, що змагаючись осмислити, пишу своє.
Це ассоціативно.
Дуже зворушують Ваші рядки!))))
З теплом, Світлана.
Соловей Заочник 12.08.2011 14:40 • Заявить о нарушении
О, чудові рядки, Світлано! Приємно почитати таке співзвуччя своєму зранку!
Гарного дня!
Валео Лученко 12.08.2011 11:52 Заявить о нарушении
Гарного дня!
Валео Лученко 12.08.2011 11:52 Заявить о нарушении