Листопад
Вже осінь глибока, без неба блакиті,
В ранкових туманах... А вдень пригріва,
Немов заблукавши в холодному світі,
Знов бабине літо вступає в права.
Ледь очі заплющу – вертає минуле,
Ще мить – і душа оживати почне.
А гляну довкола – літа проминули,
Зима на порозі... І серце замре.
На серці моєму – загоєні рани.
Чому ж не пишу я веселих пісень?
Навіщо я бачу сьогодні погане
І гіршим вчорашнього – завтрашній день?
Я б радий співати кохання і квіти,
Та світла струна обірвалась, мовчить...
Пробач мені, Лесе! Втомився я жити,
І вдень, і вночі мені серце болить.
Свидетельство о публикации №111081007212
Хоть за волосы, но тяни себя к свету.
У меня в нынешнем поганом житье уже столько друзей и знакомых недожили своего сроку. От этого только ярость.
Попробуй - встряхнись. Не пожалеешь.
Силы еще найдутся. Только "по сусекам поскреби".
Валерий Берсенев 14.08.2011 11:05 Заявить о нарушении
"Я не буду стреляться, не надейтесь на это" - это тоже мои строчки старые.
Успехов Вам и сил! В.Д.
Виталий Дагаев 14.08.2011 20:07 Заявить о нарушении
Виталий Дагаев 14.08.2011 20:28 Заявить о нарушении