Шість років пролетіли наче мить,
А все тому, що ти була моєю.
Але я не відразу зрозумів,
Що ти кохала тілом і душею.
Я знаю, що образу ти тримаєш,
Що іноді я рацію не мав.
Але невже ти більше не кохаєш
Того, хто другий подих тобі дав?
Нам буде друг без другу дуже сумно:
Залишимося ми на самоті.
Мене пробач, забудь назавжди смуток
І шанс останній, прошу, дай мені!
Мене пробач, до мене повертайся:
Вогонь кохання загориться знов!
Забудь усе та почуттям віддайся:
Хай вічно буде жити в нас любов!
Пробач!
© Copyright: Тимофей Аксёнов, 2011
Свидетельство о публикации №111081006159
Свидетельство о публикации №111081006159
Рецензии
