Заходе хмара, грім гремить
І блискавка кидає стріли,
Зелене листячко тремтить.
Лише спокійний дідусь сивий.
Сидить на припічку собі.
Плете з лози маленький кошик,
Червона стрічка на вербі,
І розмальований вже горщик.
Онука завтра приїздить,
Дитятко, крихітка, кровинка.
Дідусь дві ночі вже не спить.
Чеканням сповнена хатинка.
Тo все було давно колись:
Село, дідусь, старенька хата …
Він вчив мене – «дитя молись,
Душа без віри – храм без свята.»
Молюсь на купол золотий,
І слухаю вечірні дзвони.
Дивився так дідусь старий,
Як Миколай святий з ікони.
Тo все було давно колись...
© Copyright: Антонина Прядка, 2011
Свидетельство о публикации №111081004792
Свидетельство о публикации №111081004792
Рецензии