У тиху ніч осінню,
коли надворі сум.
Плете торбину синю,
збирає в неї шум.
Надранок миє небо
від бруду злих думок.
І наче так і треба -
з хмар сиплеться пісок.
Латає сміх сльозами,
влаштовує шабаш.
Дарує втіхи грами,
з них створює колаж.
Щомиті ,щогодини,
у рабство віддає
З вагомої причини
усе єство своє.
Вона-душа невинна,
що знехтував її.
Зміняв солодкі вина
На лестощі гіркі.
Ти взяв бажання жити.
Забув її.Пішов.
Вона ж воліє вбити
тим відчаєм любов.
латаe смiх сльозами
© Copyright: Татьяна Корольчук, 2011
Свидетельство о публикации №111081003260
Свидетельство о публикации №111081003260
Рецензии