Я малювала...

У  білих  снах  легенькими  мазками  –
прозора,  наче  небо,  акварель,
а  може  –  теплим  сполохом  –  пастель...
Я  фарбами  до  тебе  шлях  шукала.
Я  йшла  навпомацки,  крізь  мляву  сивину.
Не  допоміг.  Не  озирнувся  навіть.
Мовчання  мороку  лишилось  замість
відвертості.  Навкруг  –  залишки  сну.

Я  малювала  на  туманних  косах
веселки  радісні,  квітучий  степ,
де  мальви,  де  палає  і  росте
кохання  –  маком,  що  у  свіжих  росах...
Тобі  я  дарувала  серця  кольори.
Та  ти  не  бачив,  був  таким  байдужим.
Самотньо  над  зів'ялим  щастям  тужать
дощі  осінні  нескінченні  і  вітри.

А  я  все  малювала  пензлем  із  дощів...
А  потім  я  ліпила  чорно-білу  казку...
А  потім  стала,  як  пташиний  спів...



             Авторский  перевод  на  русский:http://stihi.ru/2011/08/10/5837

             Перевод  Светланы  Груздевой:http://stihi.ru/2011/08/10/6890

А в сновиденьях лёгкими мазками -
прозрачная, как небо, акварель
иль тёплою зарницею - пастель...
В мерцанье красок - путь к тебе искала.
Наощупь шла я - сквозь седой туман.
Но - не помог. Не обернулся даже.
И мрак молчанья за тобою - пажем.
Открытости ждала - вокруг обман...

Я рисовала на туманных косах
цветные радуги и степь в цвету,
где мальвы, где пылают и растут
любви признанья - маком в свежих росах...
Тебе дарила сердце поутру -
Не принял дар мой...был ты равнодушен...
И над увядшим счастьем нынче душу
Дожди выматывают на ветру...

Цветною краской омывала тело...
Потом лепила сказку - чёрно-белой...
А после - пташкой на юру запела...