Маргiнали

Дороги, потяги, вокзали,
Рев літаків у голові...
Чудне те слово: маргінали,
Ті, що живі - і неживі.

Нестримно вабить синя птаха,
Злетіла з чужоземних книг,
Хто ж просто вирішив: невдаха,
Й скоріш світ за очі побіг.

Хтось відірветься від коріння
І зможе рани затягнути.
А потім висіє насіння
На чужині ... все може бути.

Коли знайшли, чого чекали,
Тоді чого так серцю нити?
Чудне те слово: маргінали,
Оті, що вже нездатні жити.

Стирає мозок серед ночі
В дитинстві чутий заповіт,
І в кожній жилочці тріпоче
Земля батьківська, рідний світ.

Живуть у спробах розімкнути,
Звільнитись, скинуть думи злі,
Та вже ніколи не забути
Їм голос матері-землі.

Поэтический перевод:Петр Голубков http://www.stihi.ru/avtor/golubkov44

Дороги, поезда, вокзалы,
Рев самолетов в головах...
Чудное слово: маргиналы,
Те, что живут на облаках.

Им птица синяя маячит,
С книг чужеземных, чтобы звать
Всех, кто решил, что неудачник -
Куда глаза глядят, бежать.

Тех, кто расставшись здесь с корнями,
Сумеет раны залечить.
А там - посеет семенами
И на чужбине... может быть.

Коль Вы нашли то, чего ждали,
Тогда чего так сердцу ныть?
Чудное слово: маргиналы,
Те, что уже не рады жить.

Их мозг стирает среди ночи
В детстве услышанный завет,
И в каждой жилочке клокочет
Земля отцов, родной им свет.

Живут, пытаясь сном упитым
От дум освободиться злых,
Но никогда уж не забыть им
Тот голос матери-земли.