Сьогоднi вперше я вiдчула запах осенi
Злотаві хмари,з присмаком дощу,
І дні печальні,спогадами зрошені,
Вигукують звертання,сповнені жалю.
А я іду,не бачу світу білого,
Позбавлена думок,емоцій,відчуттів.
Закутана у спеку літа недоспілого,
Рахую дні,відколи відлетів.
Вимолюю слова,народжені в неспокої,
Пишу тобі листи в полоні самоти.
На серці рани,втратою тавровані,
Без тебе я-синонім сироти...
Солоні сльози капають у вічність,
Безжальний сум на клапті душу рве,
У цьому суть життя і вся його цинічність-
Що світлий ранок неодмінно темрява вкраде
Свидетельство о публикации №111080807568