Годинник показав четверту ранку і заснув.
В кімнатний морок вилилося світло.
Ти запросив собі у гості щастя і забув
Стулити щільно штори і воно осліпло.
Звільнившись від обіймів,теплих та міцних,
Із ліжка встало в білім простирадлі,
А в голові роїлись тисячі думок сумних,
І в них горіло серце наче у багатті.
Осліпле щастя вийшло за поріг,
Зітхнуло важко й зачинило двері.
Перед собою вже не бачило доріг,
І навмання пішло,як ходять по пустелі.
Спустилось сонне і спустошене униз,
Умило, для годиться, очі й заварило кави,
Що сталося вночі, то був лише каприз,
Ніколи щастя не жадало слави.
Воно невиспане сиділо за столом,
Вдихало аромат гарячого напою,
А Ти запив свій ранок теплим молоком
І як завжди не зміг лишитися зі мною!
А Ти запив св й ранок теплим молоком
© Copyright: Татьяна Корольчук, 2011
Свидетельство о публикации №111080703605
Свидетельство о публикации №111080703605
Рецензии