Просто дуже сумний вiрш... нiчне, мимовiльне
Сум ковзнув по струні і зірвався на дивному на «ить»,
Вже нема теракотово-теплих вечірніх заграв,
Ні, не мартвся, лиш трішки у скроні чомусь заболить.
В такий спосіб, хитрунка, про себе нагадує осінь,
Від неділі лив дощ, а сьогодні ,- на диво спекотно,
У задушливу ніч неопізнане тіло шукаєш і досі
В твоїм небі, а її пам’ятатимеш тільки на фотках.
Там лиш тінь… Тієї, в малиново-жовтій сукенці,
Було літо... І від східного вітру пошерхлі уста
Цілували твої, наче випить хотіли до денця…
Циндрить дощ… Не засну... Полічи зі мною до ста…
*не мартвся - не преживай (з польської)
Свидетельство о публикации №111080602329
Зворушливий сум на ніч... Що можна додати?...
Одна справа, коли дощ загадково шепоче про надію майбутнього, що настане-мо завтра... Я слухаю цю казку і повіки стуляються...
Коли йде сильний дощ, то важко вловити окремі стуки крапель, що між собою розмовляють. Але можна вловити хвилі їх настрою, що раптом радо налітають на листя дерев, вікна та підвіконня... а потім, ніби схаменувшись, стихають.
Я слухаю такі хвилі і вловлюю в чередуванні загадковий сенс, ніби відповіді на мої питання... і так засинаю...
Хитрунка-осінь, хоче аби ми підготувалися до її приходу, щоб не раптово...
Тож треба не тільки вміти радіти, а і сумувати також)))
Щасти!
З теплом,
Сияющий Свет 09.08.2011 12:12 Заявить о нарушении