Мовчання-моя маленька любов

Ось-ось..
набралось Немало,
немало..
Мовчання-моя маленька любов,
Ні казкою,ні пером,
Трактор життя,
перпендикуляр лекала.
Я-П'єро.Обернусь в попіл,
і всі подумають-попіл,
Але всі знають те,що і я.
Жар і холод,вітер і траву
Відчуваю-Воно!
Воно,твого серця павутинка
пахне сонцем та вином,
В темному і прохолодному,
Добрий вовк-мертвий вовк.
А літо,короткочасний мінімум,
Не віре.
не віре.
Хвилі на берег,берег за лінію,
Моя Риба ще в океані,
Плоди доспіли,
П'яні квіти розляглися по садУ
і радіють собі..
Бачу,бачу
У-у-у..Украли,
украли.
А-а-а.. Не вгадали,
не вгадали.
-Смішні люди.
а я думав-ні,
А я думав-знаю,
Знаю,
За минулим майбутнє встик,
як хмари за хмарами,
не пара,
не пара.
А зірка була,
Була
і упала,
А друга чекала,
Чекала і..
забула.
І я
вже не пам'ятаю,що снилось,а що було наяву,
І те,що забуто назавжди,не згадається мені вже.
Вже,куняє туман над хатами,
Толока душі,
камінь,
виходить.
Виходить,він мій,цей темний ліс слів,калорія пустоти,монстр лаконічності.
Назріває,
Назріває
зміна подій,
випробування одноманітністю.
Пояснення через порівнювання до подібності з дійсністю.
Пора,пора
З тортами на таран,
Меню призначена дата,
десь-тут,
десь-тут
Заховалась змія у траву,
Закохалась війна у солдата.
Така,така
Церемонія міри,
Пісня птеродактеля.
Мій дифірамб-ботаніка,тінь міражів,амфібія моралі,
Імені"Без слів".
Клаптики почуття на вітер,
як горобців,
Літерами об лід.
Я-інвалід платонічності.
Ні співчуття,
ні ліки.
Під дротами дощу
наші вулиці розминулися,
Птахи і пір'я розійшлися навікИ.
Особисте-особливе,очевидне-дійсно,
Моя маленька любов-остання.
Чорне ліжко зазіхає на моє тіло
Сном.
Всюди природа,
всюди,
Навіть зараз
здичавіли думи,Бо її
Чим більше-тим більше.,
Дим обціловує стирню,
лапає лапами.
Розгубились губи мов гриби,
Витягаю слова із горла,наче гирі якісь невидимі.
Язикаті липухи розставили нагороди,
очікуючи слідуючого.
Може хтось буде червоніти,А так-
в повному розумінні:
Про все,і ні про що,по різному,
Все сказане залишається закономірно.
Зняті штори,
тюлі,
стікла,..
В голі вікна залітає листя,
сніг.
А-у-у,
А-у-у..
Замерзаю,замерзаю..
Шматок площини-моя необхідність,
Одне за одне-пір'я за перо,
Осінь,до побачення.Я-П'єро,
Око в око,
Здається мені
ускладнення в полон
волаючий напризволяще.
Будьмо!
Будьмо!Обставини без однак
на краще,
Легше перекреслити
перш ніж зізнатись.
Гра на правила,вага на зміст,
На цьому світі-всі співучасники.
Увага?Увага без призначення.
Вечір компенсує ніч,-
Зображення без причини,
підкралось,
зашкалює,
Як куля
зі всіх сторін органічна,
Лежить,трупом витягнулась,
Анафема світла,
Сіє по душі ікла.
Пишу-освідчуюсь,
Відповідь у відповідь,
ні пройти,
ні проїхати.
Просто нікуди,
нікуди діти,-
Смішні,
смішні,

Пристосовані до тяжіння,
Замуровані в стіну неба
по вік,
Що ближньому:
Праву щоку,чи фігу?
так,чи інше,
Продовження до закінчення,
Там де хліб,там і сіль.
Я-36,6!Створений для тебе,
тобі відданий,
Вийми або прийми!?
Не ліпиться,
не ліпиться.
Залишаюсь без сліду,
Білим по білому,
Земля моя,земля,
Куби,
кілометри,
гектари,.Обіймає,
обіймає.
Дякую і пробач,
Моя маленька любов-Зима.
Але всі знають те,що і я.
Зійшлось,
співпало,
Не зважаючи,
Все минає,-Вперед!
Я-Поет!Коли,якщо не відразу,
Правду з автора паузами.
Моя Маленька
пройшла,
розтанула.
-Серед степу широкого ...
-І мене ...
/~2000р.