Сталеві крила з чужого плеча відкидають тебе на годину назад,
І ти вже на пару тисяч ближче до бога.
По австрійському небі гуляє Понтій Пілат,
І сьогодні вам випадає одна дорога.
Ти читаєш вголос листи із розбитих долонь,
І не знаєш, а як сказати про головне,
Доки внизу ще слухає сонний кордон,
Доки ця абстинентна ніч не мине.
Прошу тебе, не рви часові пояси,
Дай мені рівно стояти на кожен вдих,
Доки не вляжеться сіль нової грози
Між сторінками дивно-воскреслих книг
Над Вiднем
© Copyright: Галина Танай, 2011
Свидетельство о публикации №111080500833
Свидетельство о публикации №111080500833
Рецензии