Коли підуть дощі із мертвої риби
Візьми й простели мене на полотнах Босха
Твої дивно-гіркі фіолетові очі
Зроблять мене прозоро-солоною
Мій хребет біло-пінна щогла твоєї шхуни
Твої руки безсоння і голод
Я назвуся Антонія
Щоб мене спокушали
А поки алкоголь робить твоїх демонів милими
Між моїми колінами зупиняється час
За твоїми пальцями тягнуться всі паралелі
Коли ти малюєш із мене ікони
Щоб пустити за вітром
Храми мого волосся
Примусь мене розтектись на полотна Босха
А потоки фарби і сперми
Ідеальний напій для твого безумства
І найкращий час умирати
Коли падає риба плачучи теплим воском
З любовi до Босха
© Copyright: Галина Танай, 2011
Свидетельство о публикации №111080500771
Свидетельство о публикации №111080500771
Рецензии