Тринадцятого числа кожного мiсяця

Тринадцятого числа кожного місяця ти пахнеш кров’ю.
Твої кровотечі для мене клінічна смерть,
Це обман між тепер і після, ріка безсоння.
Тринадцятого числа кожного місяця ти стаєш дешевим вином,
Вивертаючи мене на ранок швами назовні,
Тринадцятого числа кожного місяця ти стаєш недоступною,
Пахнеш умиранням, яблуками і залізом,
І всі відповіді залишаються без питань, глядачі без реплік,
Кіно без екрану.
Ти, напевно, остання,
Чию кров мені не огидно випилювати з-під нігтів.
Роздягнися так, щоб я бачила весь бруд і лайно у тобі.
Твої неголені ноги не дають мені шансу менше любити,
Коли ти вихиляєш залпом мою печаль,
Не забуваючи мною ж і закусити.
Кров зі вчорашнім пійлом стікає твоїми губами,
Мій нерозрізаний пазл.
Я пам’ятаю твій сьомий піт і останній оргазм,
Я знаю, як тебе вбити, щоб мене не знайшли,
Але все це разом роздирає мої стомлені стегна,
Не залишаючи жодного шансу менше любити.