Офелiя Твоя античнiсть
Ворожіння на каві не пророчитеме сексу.
Коли Офелія стягує із себе тонкі панчохи,
Це знак наближення смерті від жадання.
Не дарма ж орґазм - коридор до потойбіччя,
А ти - репетиція моєї слабкости.
Ти ж знаєш як пахне ґранат спокуси
Й на скільки глибокі від нього увіччя.
Коли Офелія вб'є наступну,
Кривава месниця моїх споминів,
Я сто відсотків тебе згадаю,
Комфортну, ніжну, містку, недоступну.
Тепер поміж нами синя пісня
І фільмотека, під ковдрою схована,
Я лишаюсь тобі негативом,
Змучена, щира, негарна й прісна.
Роздерті червоним лаком шрами
Загояться і розквітнуть.
Я подарую Офелії сукню,
Ми підриватимемо твої храми.
Скільки минуло між "до" і "після",
А я так і не встигла розгледіти
Твою античність.
І досі переймає подих,
Як бачу тебе, алкогольну й імлисту.
Наразі я не віддам нікому
Твою вологу велюрову душу.
Ти ж знаєш, у цих дрібних декадансах
Офелія не винна ні в чому.
Свидетельство о публикации №111080506233