мiй бiлий, лагiдний берег...

Я люблю море:
Воно вчить мене жити
Воно дарує мені високі хвилі...
І заспокоюється потім...
Аби я здогадалася
Що так і має бути в моїм житті

Отак моє бурхливе синє «хочу»
Стикається з спокійним білим берегом.
І мої хвилі просять його лагідно.
Спочатку дуже лагідно...
Немов би пестять водяними рухами.
А він лишається поважним і постійним.
Тоді я дужче починаю хвилями
По березі ганяти мушлі
Білий пісок та сіро-чорні камені...

Він так мені подобається- мій білий Берег,
Ніби я його море.


рус.версия

Мое неистовое синее "Хочу!"
Волной выплескивает пену
На его белый и спокойный берег.
И мои волны просят его ласково...
Сначала очень ласково-
Ласкают каждую песчинку
солнцем, растаявшим в лазоревой воде...
А он - невозмутимый белый берег
Такой спокойный, постоянный берег!

Тогда я разгоняю выше волны
И, в ярости неистовой,расшвыривать!
волнами:
белый песок и серо-черных камушков
и ракушек, как кастаньет набрасывать...
рисунки-иероглифы-магические знаки...
Любви...

А он- меняет линию прибрежную
и остается -неизменным берегом...
Он так мне нравится - мой белый нежный берег
ТАК, будто я его море