Я не в ладах з власною душею
Сміюсь і плачу всім наперекір.
ВіддАла біль свій ямбу та хорею
І висіваю горе на папір.
Бо хто ж іще мої почує крики,
Від божевілля захистить вночі?
Порозганяє жахи чорноликі
вогнем холодним згаслої свічі?
Слова і сни-моя єдина втіха,
Бо в них Ти мій, і там нема її.
Уявне щастя хоч заледве диха,
Та ще тримає руку на моїм чолі.
Свидетельство о публикации №111080404085