Веч рн й смуток спить бачить сни,
Вони чи кольорові чи скандальні.
Із присмаком п"янким або овальні,
Як відголоски непочутої весни .
Падуть ранковим зорепадом долу,
Загубляться між тисяч пар чобіт,
Що сновигають без вісти по колу,
Немов парад невтішених кобіт .
І сни-уже не сни,а так- буденні жахи,
Осиротілі мрії плачуть в дзеркалах.
Життя калічать вперті бідолахи,
У хаосі снують-сліпі комахи,
Ховають щастя в довгих рукавах.
Свидетельство о публикации №111080401808