і чомусь мої сльози
вже не такі солоні,
вони вже не тануть на твоїй долоні.
і чомусь вже я не відчуваю болю,
мене заховає в обіймах море,
мене поцілує пряний світанок,
вже не впаде на землю мій недопалок,
бо поруч зі мною не буде пекла,
я буду десь, де я ще не вмерла,
десь, де я зможу ще зустрічати -
пряний світанок, з птахами літати.
свіжість, спасибі тобі за силу,
хвилі солоні, як я і просила,
чи знаєш,
пісок такий прохолодний,
люблю своє море - ласкаве, бездонне
deeper and deeper
© Copyright: Дарья Горькая, 2011
Свидетельство о публикации №111080308540
Свидетельство о публикации №111080308540
Рецензии
