до нього...

Щаслива жити в світі, де є ти…
Я дякую тобі за мудрість і за досвід…
За вміння вислухати й до мети іти…
За «Я», яке дарує простір
Для творчості, для змін, для висоти…
Для лету…

Буває забуваю про твій страх…
Вважаю, що не маєш права на поразку…
Але, повір, це все не так!
Й чоловікам буває тяжко…
Пробач…
Мене…

А на столі горнятко кави…
І крила вИсять в коридорі у кутку…
Буваю я з тобою і жорстока, і ласкава…
Пробач мене за прямоту…
Бавовна светра зігріває душу…
Твою?
Мою?
Одну на двох?
Але казати це я мушу…

Тобі казати правду… буду…
Свою…
Як відчуваю серцем і душею…
Коли перед тобою я як є стою…
Без зайвого:
Умовностей,
Межі
І рамок…
Коли весь світ в мені одній…
Коли із кухні чуєш запашний сніданок…
І ловиш рідні обриси мої…

Мій світ - у ньому є відтінки й грані,
Але тут я - є я, а ти - є ти…
І нам усі в житі дорогі дані…
Знайти б сміливість уперед іти…

В Тобі знаходжу силу далі йти…
Тебе благословляю…
Ти – є воїн!
В Тобі однім і мужність, і хоробрість…
В Тобі – знання великий дар…
В Тобі – і прагнення мої і сподівання…
Ти ж з мудрістю приймаєш цей тягар…
Та чи тягар для тебе це?
Не знаю…
Єдине – будь щасливим!..
Я… благаю…