I вельможним, i простим...

…Ви із Шевченка творите кумира,
Не дух його цілуєте – граніт
Вилизуєте пам’ятника. Ліри ж
Поета звук забули. Від воріт
Своїх маєтків гоните ви слово
Його пророче. Хижа сарана
Від вас добріша - ближнього в полову
Заради грошей не згриза вона.
У Канів вас несуть гелікоптери,
Бо ноги вже забули твердь землі.
А Він – ходив. Тому ж бо на папері
Мав що писати. І вогнем в імлі
Його слова про волю і свободу,
Про біль і муки, кров і боротьбу
Горять дороговказом для народу –
Борітеся! Бо змовчите - й ганьбу
Брехні і лицемірства можновладців
Обернете собі на батоги.
І кріпаками станете, й на латці
Пустого поля згинете. Борги ж
За те, що зжерли ті, хто звуться «влада»,
Нащадків ваших десять поколінь
Не віддадуть. Тому Тарасу радо
Поклони, не жалкуючи колін,
Не варто може бити? А сталити
Як Він у слові правду, щоб у бій
Було з чим йти, і волю розбудити,
Яку приспав «вождів» шалених рій…

2011