Моя ты Радость...

                Перевод с укр. из Марго Метелецкой
                http://www.stihi.ru/2011/08/01/4692


О, радость, что не утоляет!
Лицом зароюсь средь ветвей...
Сомнений тяжесть ты развей!
Любви за точкой – запятая…

Спалённое от жажды тело
Вином наполнится, балуя…
И отвечаю поцелуем
Страдальческому: « Ты хотела»?

В смеркающемся предгрозовье
Как пахнут скошенные травы!
Неужто так и я, отравы
Полна, подкошена любовью?!

Как сердце бьётся звонко, маясь -
И сладко тает, наконец!
И – лакфиолевый венец!
И – поцелуев страстных завязь!

Оригинал:

Моя Ти радість незникома !
Лицем занурюсь в деревій...
Вагання, сумніви розвій...
За крапкою - кохання кома...

Жагою спаленіле тіло
Ущерть наповнюється трунком -
Відповідаю поцілунком
На страдницьке : "Чи ти хотіла?"

У передгрозовім смерканні
Як пахне скошена трава!
Не пахну травами, бува,
І я, підкошена коханням?

Калатається серце лунко :
Ще мить! Солодкий ламанець!
І - лакфіолевий вінець !
І - лампіони поцілунків !