Один лиш тиждень існувало "ми",
а потім все потроху роз*єдналось:
з одного стало два світи,
які утримати з тобою намагались.
Земля одна на двох з тобою в нас.
І вітер колихає - та по черзі.
Колись у профіль, а тепер в анфас
малює нас мороз на склі, мов пензлем.
І згадую ті теплі ясні дні,
коли грайливо море озивалось,
і фліртували з сонечком вітри,
і сум, і горе - все позабувалось.
Та час болюче тупотів вперед,
і календар кричав: тобі ж додому!
Кінець тій казці: був солодок мед.
Скажи прощай свойому молодому.
І ось не стало вже ніяких "ми".
Єдине - можна згадувати літо,
яке, зробив єдиним два світи,
тоді ж і розлучило нас навіки.
Тиждень л та на двох
© Copyright: Олеся Украинка, 2011
Свидетельство о публикации №111080102769
Свидетельство о публикации №111080102769
Рецензии