Не - люди

В метро, на вулиці - усюди,
Надвечір, вдень чи то вночі
Блукають серед нас не-люди,
Шукають до людей ключі.

Все ніби так, як у людини:
Обличчя, усмішка пихата...
Так, навіть сонячної днини
Нізащо їх не розпізнати.

Лиш очі дивляться крізь тебе,
В них чорна пустка, сивий день,
Холодне, зле осіннє небо,
Замовкла скрипка без пісень.

Не-люди, висівки, полова,
А тільки-но торкнуть кого,
Морозом сипоне раптово,
Не знати, звідки і чого.

Ховайте серце від не-люду,
Бо тільки зможе відчинити,
Тоді вже до Страшного суду
І не померти, і не жити...

Женіть до краю небосхилу, -
Хай гинуть в вічній боротьбі.
Женіть від душ ворожу силу
Й Людину бережіть в собі.


Рецензии
Дякую за вірш. Дуже вразило.

Виктор Вам   21.10.2011 18:49     Заявить о нарушении
Дякую, Вікторе, за такий відгук! Щасти!

Инна Приходько   21.10.2011 19:34   Заявить о нарушении
На это произведение написано 13 рецензий, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.