Свою зрадливу душу закутуй у хутро,
до бистрої води приходь у марних мріях.
Два раза увійти не можна у Дніпро
тому, хто їсть лише здубілий хліб надії.
Надія – то обман для зніжених панянок,
то виправдальний вирок слухняних громадян.
Хирлявий суховій брехливих обіцянок
дме там, де бушував любови ураган.
Адьос амор адьос – то верби нам шепочуть,
гудбай май лов гудбай – бездомний пес скавчить.
Цвіт київских каштанів у ці травневі ночі
по нашому коханню запалює свічки.
Останне танго в Киевi
© Copyright: Александр Маринич, 2011
Свидетельство о публикации №111080102223
Свидетельство о публикации №111080102223
Рецензии