Примара
Гострі стрічки крижані
тіло міста сумного
попротикали. А мрії
очикують-сплять у колисці
зоряній. Де їх ранок?
Вже прямокутники вікон
запорошило зимно.
Очі споруд застиглих
не вгледівши порятунку,
сховались у темряві, сгасли
як незворотні руни.
А почуття із часів,
що світлими прозивались, -
сплять також. І навіть надіі
поснули собі, не чекають -
щоб зачервоніли на сході
щастя майбутнього обрii.
Відверті сторінки щоденників
примари перегортають.
Свидетельство о публикации №111073105554
Дякую! Хай Вам щастить.
З повагою, Володимир Михайлов
Ладомир Михайлов 29.08.2011 22:32 Заявить о нарушении
:)
я вдячна Вам, Ладо Михайлови, за увагу, за щирі побажання, а найбільш - за нагадування! /я взагалі забула про свої деякі начебто-вірші/
Лариса Данилюк 1 10.09.2011 00:32 Заявить о нарушении