***

"Когда снег начнется..."
Земфіра

Чому ти кохаєш своїх дівчат так, як кохаю я?
Тримаєш теплу руку, цілуєш напередодні снігу...
Із уст моїх зривається твоє ім'я
Щоразу, коли починаю нову віршовану віху.

Донецький сніг пахне, певне, натхненням
Й рядками тане на щОках колишніх подруг,
Через кОтрих алкоголь скінчався у маркетах
Й здоровий глузд ховався в істерик ковдру.

І кожна, буквально кожна виявлялася блефом,
Знімала крила, коли лягала в холодне ліжко,
А ти тікаєш до автовокзалів, до білетних кас
Лягати на ранок поруч, тверезо і нишком.

І коли сходить сонце, бліде, пізньогрудневе,
В рок-н-рол твоїх складних і прісних стосунків,
Пишеш свій номер на ще радянських шпалерах,
Кидаєш досвід й непевний портвейн до сумки

І втікаєш від неї вкотре до рідних осель.
А вона в газетах шукатиме твоє серце,
Та знаходитеме лише листи з інтимним змістом,
Бо всі одкровення твої - в блакитних очах-скельцях,

В які забувала вона дивитись перед ранковим coffee.