З праотчого нап'юся джерела,
Візьму наснаги і піду я далі,
Бо починається душа з того села,
Де виростав, де солов'їні далі.
Там стежка полем росяним біжить
У степ- зустріти сонце на привіллі.
Ото є щастя і того є мить-
У рідний край вернутись на дозвіллі.
Цілують ноги щемно чебреці,
Милують око маки і волошки...
У серці вишились узори ці.
Так хочеться побути тут хоч трішки.
До джерела
© Copyright: Елена Сребняк, 2011
Свидетельство о публикации №111073004883
Свидетельство о публикации №111073004883
Рецензии
На это произведение написано 5 рецензий, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.
