До джерела

З праотчого нап'юся джерела,
Візьму наснаги і піду я далі,
Бо починається душа з того села,
Де виростав, де солов'їні далі.

Там стежка полем росяним біжить
У степ- зустріти сонце на привіллі.
Ото є щастя і того є мить-
У рідний край вернутись на дозвіллі.

Цілують ноги щемно чебреці,
Милують око маки і волошки...
У серці вишились узори ці.
Так хочеться побути тут хоч трішки.


Рецензии
Гарна поезія, душевна, зворушлива...

Вячеслав Романовський   05.11.2011 21:03     Заявить о нарушении
Дякую, Вячеславе, за теплі слова. З повагою,

Елена Сребняк   09.11.2011 20:16   Заявить о нарушении
На это произведение написано 5 рецензий, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.