На хвильку. Трохи вiдпочить. Пер. Анна Дудка

             Пам’яті Саші Молотая
На хвильку. Трохи відпочить. Приліг.
І де тепер, в якій далечині…
Із яблунь білих – білий-білий сніг,
Нестримний сум на плечі весняні.

Закарбувався намірів розбіг
У меркнучі дороги кам’яні.
Мигтять зірки на неба темнім дні
І водить сонце вічний кругобіг.

І кожна річ сполохано мовчить.
Спустілий день, тремку безвільну мить
Не замикнути у сумирні рами.

З галяви лине лагідний димок…
Куди подітись від важких думок,
Все пояснити звичними словами?



Переклад Анна Дудка http://www.stihi.ru/2011/07/29/4780

На миг. Лишь отдохнуть прилёг.
И где теперь, в какой дали небесной?
Из яблонь белых - белый-белый снег,
Безудержная грусть печальной песней.

Наметился намерений разбег.
Не уставая, дни бегут за днями,
Мигают звезды дальними огнями,
И катит солнце вечный кругобег.

И всё теперь испуганно молчит.
День опустел, безвольно опочил.
Не втиснуться уже в былого рамы.

Навстречу мягкий ветерок струится...
Куда деваться от тяжелых мыслей,
Все объяснить привычными словами?